Найсильніші тенісисти-держслужбовці - з Чернігова і Сум Василь ТАНКЕВИЧ З 21 до 25 вересня в Алушті на Олімпійській базі “Спартак” пройшла IV Спартакіада держслужбовців України, участь у якій взяли команди обласних і Київської міської держадміністрацій, а також апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Усього в чотирьох видах спорту (настільний теніс, міні-футбол, волейбол і швидкі шахи) змагалася 21 команда, в тому числі і збірна Львівської облдержадміністрації у складі дев’яти спортсменів (7 чоловіків і 2 жінки). У загальнокомандному заліку трійка призерів у підсумку набула такого вигляду: 1. Одеська облдержадміністрація; 2. Луганська облдержадміністрація; 3. Сумська облдержадміністрація. Команда Львівської облдержадміністрації замкнула чільну десятку, що стало її найвищим досягненням за всю історію виступів на Всеукраїнських Спартакіадах держслужбовців. Далі детальніше зупинюся на турнірі з настільного тенісу, у якому я брав участь. Відразу поясню для тих, кому я відомий лише за своєю журналістською діяльністю, що крім писання статей, я працюю ще і головним спеціалістом в управлінні внутрішньої політики Львівської облдержадміністрації. Тому і зміг виступити на Спартакіаді (крім настільного тенісу я грав ще у волейбол і міні-футбол).
Цікава деталь. Львівська команда фактично до останнього дня не знала точно, чи поїде в Алушту. Крім того, ми були зібрані, як говорять, “зі світу по нитці” і члени нашої команди познайомились один з одним буквально перед відправленням поїзда “Львів-Сімферополь”. Зрозуміло, ми не знали можливостей товаришів по команді, і не знали, хто у яких видах спорту виступатиме. Так, до прикладу, на одне місце у чоловічому турнірі з настільного тенісу було одразу 5 претендентів. Тому ми вирішили по приїзді в Алушту визначити з-поміж себе найсильнішого, який і мав грати за Львівську облдержадміністрацію. Добре, що ми приїхали напередодні змагань, і мали можливість пограти у настільний теніс (у міні-футбол і волейбол також). Тому до змагань наша команда підійшла у всеозброєнні (звісно, наскільки це було можливо). Принаймні, на відсотків 80 визначились зі складом команд на волейбол і міні-футбол. Так сталося, що мені вдалося виграти наш внутрішній відбірковий турнір з настільного тенісу, хоча граю у цю гру останнім часом не більше двох разів на рік. Та й ніколи особливих результатів не показував, хоча і грав свого часу за школу, пізніше – за факультет в університеті.
Отож, у першому колі (1/16 фіналу) волею жеребу мені випало зустрітися із 18-річним Женьою Землянковим із Запоріжжя, який зараз вже напевно служить в армії. Першу партію я програв, а далі, пристосувавшись до його гри, виграв наступні три партії і матч загалом 3:1. До слова, партії гралися до 11 очок, хоча у положенні про змагання, яке організатори надіслали до Львова та інших міст, було вказано гру за старими правилами до 21 очка.
У другому колі за вихід у вісімку найсильніших я зустрівся з представником Одеси. Першу партію на балансі я програв, другу також на балансі – виграв. Наступні дві партії у рівній боротьбі виграв одесит. У підсумку – 3:1 на його користь. У чвертьфіналі, до речі, мій суперник зустрічався з минулорічним переможцем Спартакіади О.Горинем з Тернополя. Це був мабуть найнапруженіший матч турніру. Судіть самі: практично всі партії закінчувались на балансі. Одесит вигравав 2:1, але все ж таки нерви міцнішими виявились у тернополянина і він переміг 3:2. Певною мірою я виявився фартовий для земляка, оскільки судив останні дві партії. В підсумку, як видно з технічних результатів, О.Гориню не вдалося повторити минулорічний успіх, хоча і третє місце – також непоганий результат.
У боротьбі за 9-16 місця я зіграв ще три матчі (1 виграв і 2 програв) і посів 14 місце. Які можу зробити висновки? 1. Для мене є великий простір для покращення результатів на наступних Спартакіадах (якщо потраплю на них); 2. Я отримав стимул для подальших тренувань, адже, навіть тепер, за такого складу учасників, міг потрапити у вісімку. А якби регулярно тренувався, то мав би реальні шанси стати призером. І це не перебільшення, адже перші приблизно шість тенісистів були за класом майже одного рівня (гадаю, це рівень першого розряду). Між іншим, на мою думку, рівень жіночого турніру був дещо вищим, ніж чоловічого. Троє-п’ятеро тенісисток грали, на мою думку, на рівні кандидата в майстри і цілком могли скласти конкуренцію лідерам серед чоловіків, якби проводилась абсолютна першість. А у жіночому фіналі взагалі зустрілися спортсменки, які входять в український рейтинг, причому знаходяться в районі 50-го місця - 24-річна Наталія Краснощок і 42-річна Наталія Орлова.
Технічні результати:
Чоловіки. 1. С.Литвиненко (Чернігівська облдержадміністрація); 2. А.Ніколаєв (Київська міськдержадміністрація); 3. О.Горинь (Тернопільська облдержадміністрація); ... 14. В.Танкевич (Львівська облдержадміністрація).
Жінки. 1. Н.Краснощок (Сумська облдержадміністрація); 2. Н.Орлова (Одеська облдержадміністрація); 3. Е.Мосьпан (Рівненська облдержадміністрація); ... 15. І.Коцюб’як (Львівська облдержадміністрація).
|
